Рівненський район має багату історію. Численні археологічні знахідки свідчать про те, що на теренах краю люди мешкали ще з доби пізнього палеоліту (приблизно 40 тисяч років тому). Серед найбільш ранніх — поселення первісних мисливців. Наприкінці VI — на початку VII століть край заселяли племена дулібів. Пізніше землі перебували у володіннях спершу Володимирського, Київського, а потім у складі Галицько-Волинського князівства.

Найбільш відомими із тих часів є княжа Пересопниця, де у 1556–1561 роках у тамтешньому монастирі було перекладено Євангеліє: зі старослов’янської на тогочасну українську мову, церковна книга. Після розпаду Галицько-Волинського князівства теперішня територія району перебувала під рукою Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 року акту об’єднання Литовського князівства із шляхетською Польщею, населені пункти краю увійшли до Луцького повіту. Майже всі поселення належали магнатам.

У ХVІІ столітті була створена Клеванська волость як нижня ланка регіонального управління Луцького повіту Волинського воєводства. Середина ХVІІ століття — терени краю охоплені визвольною війною під проводом Богдана Хмельницького. У ті часи територія нинішнього району належала Польщі, потім перейшла до Волинської губернії Російської імперії, а за Ризьким договором 1921 року — знову до складу Польщі.

Після приєднання Західної України до тодішньої УРСР 4 грудня 1939 року було створено Рівненську область, а пізніше, у січні 1940 року, замість повітів та волостей на території області створили 30 адміністративних районів, у тому числі і Рівненський.

Рівненський район багатий на історичне минуле. Згадати хоча б столицю удільного князівства село Пересопницю або містечко Клевань із родовим замком князів Чарторийських. Цікава історія села Городок, де у маєтку барона Штейнгеля містився унікальний на той час етнографічний музей.